Синьо-Срібний Єдиноріг — Вісник Тиші й Світла

Ця історія не має початку. Бо вона народилася там, де ще не було часу.

Задовго до того, як утворилася Перша зірка, задовго до часу й форми, коли Простір ще був диханням, а Світло й Темрява — однією тканиною, з’явився Він — Синьо-Срібний Єдиноріг.

Виник не з землі. І не з неба. А з вузького простору між думкою та мовчанням, між матерією та духом, між проявленим світом і тим, що тільки готується народитися.

Його створила сама Космічна тиша. Не як істоту, а як Міст. Бо кожен світ, навіть наймогутніший, потребує провідника між рівнями реальності.

Той, хто вміє торкнутися водночас неба й землі, душі й тіла, початку та завершення, той має силу відчиняти двері, які бачать лише серцем.

У тибетських монастирях старі монахи кажуть, що Синій Єдиноріг приходить лише до тих, хто вже не шукає відповіді в шумі. Він з’являється в найтоншому моменті, коли страх щезає, а тиша стає не порожнечею, а можливістю.

Його срібний ріг — це не зброя, а провідник. Він здатен проникати в саму суть речей, допомагає духу торкнутися матерії.

Його синє сяйво — це місячне світло душі, що зростає в темряві. Воно не сліпить. Воно освітлює шлях, який людина повинна пройти сама.

Його слід ледь відчутний. Але той, хто йде за ним, починає бачити світ інакше: без ілюзій, без поспіху, без страху. Починає чути, як Всесвіт дихає.

На фронтонах гімалайських монастирів зображено двох єдинорогів — Білого та Синього. Вони тримають Колесо Дхарми, бо один пробуджує тіло, інший — розкриває душу. Один дає крила, інший — напрямок.

Синьо-Срібний Єдиноріг — це не просто талісман. Це вісник тиші, провідник для внутрішньої подорожі, співрозмовник душі.

Він приходить, коли ти готовий більше не бігти. Коли ти не шукаєш силу, а шукаєш себе. Він поряд, коли всередині тебе пробуджується світло, яке не має форми, але має істину.

Мантра Синьо-Срібного Єдинорога

Для глибокої тиші, прозорості думок і ясності душі.

Я входжу в тишу і тиша входить у мене.

Я дихаю і в мені розгортається простір.

Мій розум спокійний. Моє серце чисте.

Я відчуваю, що важливе, а що — ні.

Я бачу невидиме.

Я приймаю все, що є — з гідністю і довірою.

Скрізь, де я — є світло.

Скрізь, де я йду — шлях.

Моя душа говорить і я слухаю.

Я — дзеркало неба.