Змія Венери — Берегиня Плоду Спокуси

Смарагдово-золота луска Змії символізує не тільки нетлінну красу та потужність земної енергії, але й сполучення усіх інших природних елементів: води, вогню та повітря.

Змія — це мудрість і сила, які Земля дає нам через природу в усіх її проявах. Це довічний рух задля переродження, який не має ні початку, ні кінця — лише зміни та розвиток.

Яблуко Спокуси: це емблема таємного пізнання себе та безмежного вибору.

У найдавніші часи, коли Всесвіт тільки-тільки набирав обрисів, і зірки шепотіли одна одній імена ще ненароджених світів, з пристрасного поєднання жагучої сили та шаленої краси утворилася неймовірна планета — Венера.

У неї була надважлива місія: стати Матір’ю всього прекрасного й таємничого в цьому світі. З її вогненних обіймів народилась і впала на Землю Крапля божественної спокуси.

Вона не була гріховною чи руйнівною звабою, ні! Ця спокуса підштовхувала до глибинного пізнання, невситимого прагнення істини, яка криється між тремтінням пелюсток квітів, у леті хмар і мовчанні каменів.

З місця, де краплина Спокуси торкнулася землі, зливаючись в одне ціле з Матерією, народилася Змія. Істота незрівнянної краси й глибини розуму була втіленням стихії Землі: в її існуванні не було ні початку, ні кінця, лише безперервний рух і перетворення.

І хоч сутність Змії належала землі, та вона несла в собі й вогонь: не той, що спопеляє, а той, що просвітлює. Змія була балансом Янь і Інь, днем і ніччю, енергійністю та спокоєм. У її чорних очах чаїлася всевидюча мудрість, а в кожному рухові — гідність і розважливість.

Іноді на смарагдово-золотих лусочках гнучкого тіла Змії з’являються ніжні рожеві плямки, немов сліди квіткового пилку з Дерева Пізнання, на якому вона любила відпочивати, живучи в Едемі.

Причаївшись поміж гілок, Змія слухала шелест листя, шепотіння струмків і пісні дивовижних пташок, і чула, як звуки переростають у слово, а слова складаються в історії.

Вона бачила крізь ефір, просякнутий променями сонця, як народжуються світи та долі, а час переплітається з вічністю.

А коли на Дереві пізнання серед мільйонів квіточок виріс і дозрів один-єдиний Плід, Змія вирішила стати його Берегинею аж доти, доки не знайдеться гідний володар цього дивовижного плоду.

Адже смак Яблука спокуси відкриває людині очі на глибинну Істину про себе, зароджує в душі поклик до пробудження, до внутрішньої подорожі та прийняття своєї багатогранної та невпорядкованої природи.

Подейкують, що й нині, у найтихіші миті, коли розквітають незнані квіти у горах, або коли серце шукає істину в темряві, то з’являється тінь смарагдової Змії.

І в її присутності навіть каміння починає розповідати давно забуті легенди.

Змія — це спокуса, що веде до глибин пізнання себе.

Мантра Змії Венери

Я не боюся пізнати себе.